Козаки як еліта української нації
А ми заспіваємо, Забути не даймо, А ми запам'ятаймо І дітям нагадаймо, Що слава козацька жива! Д.Павличко
А ми заспіваємо,
Забути не даймо,
А ми запам'ятаймо
І дітям нагадаймо,
Що слава козацька жива!
Д.Павличко
14 жовтня, на свято Покрови, відзначається День українського козацтва, а згодом і Днем УПА- таких собі лицарів 20 століття. Це свято усього українського народу – небайдужого і самосвідомого.
Щодо народження козацтва, то воно оповите густою завісою легенд та міфів: дехто вбачає їх предків у сарматах, дехто у хозарах, а дехто навіть спеціально придумував народ-завойовник, від якого нібито і походять наші козаки...
Існують також суперечки щодо розшифрування слова "козак": деякі і сторики кажуть, що це походить від слов'янського слова "коса" і "коза", інші- від старотюркського слова, що означає шукача пригод, ще хтось наполягає на зв'язку з "козарами" ("хозарами")...
Когось із них називали розбійником, кимось із них лякали своїх дітей татари, за чиюсь голову давали 2 тисячі золотих червонців...
Зрештою для нас, українців, козаки були і є осередком державності, символом свободи і нескореності. Для нас вони не лише національні збройні сили, а й головним чинником збереження української духовності.
Мова йде про кінець XVI – початок XVII століття, коли українська, дощенту пограбована земля, завдяки Запорозькій Січі, знову стала чинником світової історії.
Козаки вміли не лише воювати. Вони любили книги, а козацька молодь навчалася грамоти. Багатогранним було духовне життя запорожців. На Січі існували загальноосвітні школи,
де готували співаків, музик, дипломатів,
фахівців військової справи. Козацькі школи виховували дух глибокої народності, любові до рідної мови, культури і звичаїв. У них вивчали старослов'янську мову, письмо, рахунок, Закон Божий, риторику, географію, військову справу.
Також частина молоді навчалася у Києво-Могилянській академії, а дехто навіть за кордоном: у Віденській академії, Падуйському університеті. Толу не дивно, що козацька молодь вільно володіла латиною, яка тоді була мовою міжнародного спілкування. Також там виховували гарний естетичний смак, бо на Січі бандуру цінували на рівні з шаблею і добрим конем. Тут був і "вертепний театр". Отже, козаки в основному були освіченими, вихованими, справжніми лицарями.
У Січ приймали лише за одним критерієм: "Перехрестись!" І головним тут було гасло: "Стати на захист батьківської віри". При цьому запорожці захищали і православ'я від тиску польського католицизму.
Запорізька Січ була тоді чи не єдиною високоморальною, істинно християнською державою у тогочасному світі. Вона стала колискою для тисячей мужніх воїнів, великих полководців та політиків: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, Пилип Орлик і ще сотні невідомих героїв...
Січ була державою, в якій панували закони, справедливість та дисципліна. Від неї народилася перша у світі конституція Пилипа Орлика та перше національне Євангліє. І, коли ще весь християнський світ молився латиною, українці мали Новий Заповіт рідною мовою- тепер на ньому присягаються Президенти України.
Любили козаки пісню, співи козаків радували їхню душу, бо співали вони про рідну матір, кохану дівчину, про свою козацьку долю... Саме козацькі пісні сприяли сприяли пробудженню українського народу, а пісенність, музичність стали національною рисою характеру українців. У своїх піснях народ висловив свою безмежну любов та повагу до козацтва.
Найвідомішими зображеннями козаків є картина І. Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану", над якою автор працював 12 років, та "Козак-Мамай", яка кілька століть висіла майже в кожній хаті. Зараз же, футболки із козацькою символікою- на рівні із національним одягом надають людині певного скарального змісту.
Про козаків існує багато приказок:
– Де козак, там і слава.
– Козак – це той, хто за освіту, хто любить пісню із блакиту.
– Козак – усім народам друг, міцний, лицарський в нього дух.
– Козак – слабому захисник, цінити побратимство звик.
– Козак не боїться ні тучі, ні грому.
– Козак вкраїнську любить мову, додержить завжди свого слова.
Цікаво, що більшість наших, здавалося б таких повсякденних прізвищ як Сало, Чуб, Коляда, Вітер, Нечитайло, Тягнибок пішли від козацьких прізвиськ, по ним можна зрозуміти якою рисою володів ваш предок-козак.
Приємно, що зараз (хоча і рідко), але, коли хочуть підкреслити вроду людини, її кращі риси, то говорять, що він "козацького роду". А щоб підкреслити чоловічі якості хлопчика чи юнака – "гарний козак" чи "козарлюга".
Козаки- це був свіжий стан нової національної еліти, нащадків яких потім будуть виморювати Голодомором і розпинати репресіями...
Хочеться, щоб у кожному з нас воскресав Козак- такий розумний, сильний, українець до кожної клітини тіла, добрий і вільний... Той, хто і у вогні не горить, і у воді не тоне.
Сяяли на сонці шаблі запорожців,
Як вони на конях гнали ворогів.
Козацькому роду нема переводу,
Лине його слава з далечі віків!